Оголошення

Щороку 28 жовтня Україна відзначає День визволення від нацистських окупантів.
Трагедія Другої світової війни не оминула жодної української родини, проте з кожним роком очевидців тих подій стає все менше.

День української писемності та мови з 1997 року традиційно відзначали 9 листопада, у день пам’яті преподобного Нестора Літописця, який започаткував писемну українську мову.
Цього року дата свята змінилася - Україна вперше відзначатимеДень української писемності та мови 27 жовтня. Перенесення пов’язане з переходом Православної церкви на новоюліанський календар, згідно з яким дати неперехідних свят змістилися на 13 днів раніше. Тож день пам’яті Нестора Літописця випадає на церковне свято 27 жовтня.
28 липня 2023 року Президент України підписав указ про зміну дати святкування Дня української писемності та мови - з 9 листопада на 27 жовтня.

У першу неділю жовтня в Україні відзначають професійне свято усіх освітян.
Уперше, день вчителя був відсвяткований у 1947 році в невеликій школі міста Сен-Пауло, у Бразилії. Однак це було неофіційне свято. На державному рівні день вчителя почали святкувати в Бразилії тільки в 1963 році. Своїх педагогів учні вітають у цій країні 15 жовтня.
В Америці це свято має дуже цікаву історію. Почалося все з того, що одна проста вчителька написала лист президентові із проханням звернути увагу на вчителів. Якимось чином, її лист потрапив у руки Елеонори Рузвельт, і після довгих баталій, в 1953 році Америка початку святкувати день учителя.
Китайські педагоги відзначають своє професійне свято 8 листопада. Воно входить у трійку існуючих державних свят і є дуже важливим для жителів держави. Адже професія вчителя в Китаї дуже шановна й почесна.
В 1994 році ЮНЕСКО затвердила 5 жовтня міжнародним святом – днем вчителя, після чого його почали відзначати в усьому світі. Зокрема, того ж року Указом Президента України «Про День працівника освіти» це свято встановлено і у нас. День вчителя в Україні відзначають у першу неділю жовтня.

Шановні захисники та захисниці нашої країни! Прийміть щиросердні вітання з нагоди Дня захисника Вітчизни, який знаменно відзначається в День величного християнського свята Покрови Пресвятої Богородиці. Саме Свята Покрова здавна була захисницею українського козацтва, а тепер і Українського війська.
Це свято є нагодою ще раз зазирнути до сторінок історії та згадати про звитягу предків, які славетними звершеннями здобували й відстоювали українську свободу і незалежність. На їхніх подвигах ми, українці, відроджуємо власну гідність і національну свідомість на справжніх патріотичних цінностях, які є основою нашої перемоги над будь-якими ворогами.
Досвідчених військовослужбовців, бізнесменів, студентів об’єднала любов до Батьківщини. Вона надихнула залишити рідні домівки, замінивши теплі ліжка на окопи, авто – на танки, кросівки – на берці.
День захисника України – це свято людей незламної волі та нескореного духу, наших рідних, чия підтримка допомагає долати перешкоди, свято наших друзів, чия надійність надихає. Це свято кожного з нас, хто на своєму місці захищає Україну, береже її мир, вірить та наближає перемогу.
Хочемо подякувати Вам за щоденний подвиг, силу, віру, відданість рідній землі. Схиляємо голови перед тими, хто довів високе звання Захисника власною кров’ю і доземно вклоняюся тим, хто заплатив за це своїм життям.
Бажаємо усім незгасної енергії, мирного неба над українською землею, добробуту й родинної злагоди, віри в щасливе майбутнє Української держави.
Слава Україні!

Бібліотеки - один з інструментів нашої цивілізації, який вже багато століть доводить свою ефективність в процесах збереження, накопичення і передачі людських пізнань. Вважається, що вперше аналоги сучасних бібліотек з’явилися ще близько 2,5 тис. років до нашої ери на Сході. Це були зібрані в одному з древніх вавілонських храмів міста Ніппур глиняні таблички на яких їх сучасники запам’ятали важливу для них інформацію для наступних поколінь. У Київській Русі перші бібліотеки стали відкривати після прийняття християнства. Це були церковні бібліотеки, серед яких у той час найбільшою вважалася заснована в 1037-му році князем Ярославом Мудрим бібліотека Софії Київської. У цій бібліотеці зберігалося понад дев’ятсот книг, що були виготовлені тоді виключно вручну. Для середньовіччя це була грандіозна праця і в подальшому в майстернях при Софійському соборі робилися книги, які увійшли в основу інших бібліотечних зібрань, наприклад, бібліотеки при Печерському монастирі, яка стала найбільшим з кінця ХІ століття центром культурного життя в Київській Русі.

Підтверджуючи відданість України ідеалам миру та підтримуючи рішення Генеральної Асамблеї ООН, згідно з Указом Президента України із 2002 року в Україні установлено День миру, який відзначається щорічно 21 вересня – у Міжнародний день миру.

На сьогодні для нашої держави це свято є особливо значимим. Кожен свідомий українець мріє про якнайшвидше припинення бойових дій на сході України, про повернення рідних, близьких, друзів, про мирне небо над головою, про світле майбутнє дітей, про загоєння нестерпних ран у людських серцях, захист від агресорів.

Найбільше у світі щастя – це мир, коли люди живуть дружно та спокійно, земля не здригається від страшних вибухів, не ллються сльози горя та втрат.

У День Миру бажаємо всім спокою, процвітання і багатства. Миру в усьому – миру в сім’ях, миру в серцях та миру нашій рідній Україні!

Відчуття, які виникають ПЕРШОГО ВЕРЕСНЯ, не можливо порівняти ні з якими іншими відчуттями з нашого дитинства.
ДЕНЬ ЗНАНЬ завжди відрізняється яскравістю вражень і нових переживань, нових надій і несподіваних зустрічей: вчителів, учнів, батьків, наших друзів. Свято, яке якимось неймовірним дивом об’єднує всі покоління.
Ось і настав цей день. 1 вересня — День знань і старту нового 2023/2024 навчального року!
На жаль, це світле і радісне свято проходить у воєнний час. Але навіть під час війни наші діти продовжують вчитися, бо саме якісна освіта може укріпити їхнє відчуття і розуміння української ідентичності та підготувати до успішного творення власного життя, власної родини і своєї країни.
Ми зобов’язані зберегти життя і здоров’я дітей, допомогти їм подолати прогалини в знаннях і осмислити події війни, підтримати, подарувати радість пізнання нового і призвичаїти до щоденного освітнього ритму.

24 серпня Україна відзначає найбільше державне свято – День Незалежності. Воно встановлене на честь виняткової історичної події – ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР Акта проголошення незалежності України. Цей документ увінчав тисячолітні прагнення Українського народу мати власну суверенну державу і самостійно визначати свою долю.

23 серпня щорічно, починаючи з 2004 року, в Україні вшановують один з трьох ключових державних символів – синьо-жовтий стяг. Це також національний символ. Символ нашої української ідентичності. Символ боротьби за волю.
Синьо-жовте поєднання утвердилося як українські національні кольори під час європейської «Весни народів» у 19 столітті. Але загалом ця символіка з нами зі значно давніших часів.
Поєднання блакитного тла та жовтого малюнку зустрічається в символіці українських населених пунктів, починаючи з часів Русі. Козаки використовували синє тло та малювали жовті хрести, небесні світила та зброю на полкових і сотенних знаменах.
Під час хвилі європейських революцій 1848 року, названої «Весна народів», синьо-жовтий стяг утвердився вже як прапор українського народу. Тоді, у червні 1848-го, таке знамено вперше підняли над ратушею у Львові.
На Наддніпрянщину, яка була в складі Російської імперії, синьо-жовтий прапор як символ української національної боротьби прийшов після подій революції 1905–1907 років. А вже за десятиріччя, у 1917-му, він став офіційним стягом української державності. Під синьо-жовтими прапорами відбувалися маніфестації українців. З ними українські воїни 100 років тому вирушали в бій. У квітні 1918-го синьо-жовті прапори підняли над кораблями Чорноморського флоту у Севастополі.

А після втрати незалежної української держави синьо-жовтий прапор залишався символом національної боротьби та спроб відновити державність у різних регіонах України.
Навіть в радянській Україні були спроби піднести національний прапор. 1 травня 1966 року над будинком Київського інституту народного господарства у Києві (нині Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана) замість червоного прапора зранку височів синьо-жовтий. Студент Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса, які це зробили, планували викликати неабиякий резонанс – прапор мали побачити студенти і робітники заводу «Більшовик», що зранку збиратимуться в колони на першотравневу демонстрацію. Через 9 місяців КГБ знайшов сміливців. Вони отримали відповідно 3 та 2 роки таборів суворого режиму.
22 січня 1973-го в Чорткові на Тернопільщині Володимир Мармус із вісьмома товаришами вивісив 4 національні прапори.
26 квітня 1989-го у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, а 22 травня того ж року – Шевченківське свято в Києві. 23 березня 1990 року він з’явився над Тернопільською міськрадою; 3 квітня – над Львівською ратушею; 24 липня – урочисто піднятий над Київською міською радою.

4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України. А за кілька місяців, 28 січня 1992-го, ВРУ офіційно затвердила його Державним Прапором України.

Відтоді український прапор піднімали над Еверестом. Він майорів на зустріч антарктичним вітрам на станції «Академік Вернадський». Літав у космос з Леонідом Каденюком. Вертолітним ронделем на фюзеляжі пролітав над смарагдовими джунглями Конго в складі миротворчої місії. Піднімався на п’єдестал разом з олімпійськими чемпіонами, починаючи з 1996 року. Стрічками майорів на куртках і рюкзаках протестувальників під час Революції гідності. Нескорено йшов на зустріч солоним вітрам та російським окупантам на тральщику «Черкаси» в Криму. Сьогодні прапор – з нашими військовими на їхніх плечових шевронах, у рюкзаках та на позиціях. Вони бережно підписують його своїми позивними побратимам на пам’ять. Він майорить над вільними і звільненими містами України. А українці на окупованих територіях чекають, коли він знову з гордістю розвіватиметься у їхніх містах, селищах та селах.

Вартові неба надійно стоять на сторожі повітряних кордонів держави.

Сьогодні, 6 серпня, професійне свято відзначають воїни Повітряних Сил ЗСУ!

Дякуємо тим, хто в небі й на землі боронить Україну! Вічна пам’ять усім, хто не повернувся з бойового чергування!

Слава Повітряним Силам!
Слава Україні!

Дев’ять років тому, 30 липня 2014 року, українське військо звільнило наше місто з-під окупації.
Кілька місяців з квітня і до середини літа сєпари під чітким керівництвом своїх російських кураторів кошмарили Авдіївку, повісивши над будівлею міськради свою ганчірку.
Вони шукали і викрадали з власних домівок проукраїнськи налаштованих громадян, катували їх, калічили, вбивали. Ми не дамо цьому повторитись!
В цей день хочу подякувати військовослужбовцям Збройних сил України, які тоді брали участь у визволенні нашої землі, і тим, хто сьогодні не менш мужньо тримає підступи до міста, і не дає росіянам прорватись. Ваші звитяги і виняткова хоробрість вже вписані в новітню історію України. Честь і шана!
Дорогі авдіївці! Ті, хто не змінює шапки і прапор за будь-яких обставин, тримайтеся! Так, російська армія не втримала тривалий час наше містечко під своїм контролем. Але зброєю вони майже стерли Авдіївку з лиця Землі. Та немає такого калібру, щоб знищити наші душі! Пам‘ятайте про це! І поки живе наша любов до міста, поки ми об‘єднані одним бажанням колись повернутись до рідного краю, Авдіївка житиме!
З Днем визволення!

У 2023 році Україна вдруге відзначає День Української Державності, встановлений Указом Президента України від 24 серпня 2021 року. Ця памʼятна дата покликана нагадувати, що українське державотворення має понад тисячолітню традицію, а його витоки – у Руській середньовічній державі, центром якої був Київ.
День Державності відзначається того ж дня, коли українські християнські церкви вшановують памʼять Київського князя Володимира Великого та День Хрещення Руси–України.
Князь Володимир Великий – уособлення розбудови Русі. Прийняття ним у 988 році християнства як державної релігії стало для України цивілізаційним вибором. Русь підтримувала політичні, економічні та культурні зв’язки з більшістю європейських держав того часу.
Спадком Русі є герб (тризуб), грошова одиниця, а, головне, Київ як політичний і культурний центр України.
У 2023 році День Державності відзначається 28 липня. Але вже наступного року відзначатиметься 15 липня з огляду на перехід Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на Новоюліанський стиль календаря. За відповідний законопроєкт, внесений Президентом, Верховна Рада проголосувала 14 липня.
В основі концепції державних заходів до цієї дати – тяглість і спадкоємність державотворчих традицій України від Русі до сьогодення.
«Знання історії нашого державотворення в усій тяглості є потужною силою проти маніпуляцій історичними фактами в умовах інформаційної війни РФ проти України. Реальна історія спростовує фейки російської пропаганди, буцімто українці та росіяни – єдиний народ чи Україна – штучна нежиттєздатна держава», – наголошують в Українському інституті національної памʼяті.

Сучасні Військово-Морські Сили України – це «воїни трьох стихій», які виконують поставлені завдання за будь-яких умов бойової обстановки. Вони трощать ворогів на морі, на суші, в повітрі.

Сьогодні військовослужбовці ВМС захищають Україну від російських загарбників на одних з найважливіших ділянках нашої оборони – в Чорноморському регіоні та південних рубежах держави. У боях з агресором проявляють незламний бойовий дух, мужність і професіоналізм.

Воїни морського компоненту оборони держави дають рішучу відсіч ворогу й впевнено стоять на заваді злочинним планам кремля знищити незалежну Україну.

28 червня 1996 року Україна ухвалила Основний Закон держави - Конституцію України, у якій закріплено правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян.
Засади ухвалення Конституції України 26 років тому є засадами нашої боротьби зараз. Пояснюють, чому і за що ми б’ємося. Це право українського народу на самовизначення, всенародно схвалена незалежність України, незворотність її шляху до Європи. Це відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями.

Щороку 22 червня наш народ вшановує світлу пам'ять мільйонів українців, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.
Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в тій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму.
Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.

Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!

Сьогодні, 4 червня у світі - Міжнародний день безневинних дітей – жертв агресії.
Верховна Рада України торік постановила щорічно відзначати 4 червня як державний День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
З 24 лютого 2022 року діти України знову страждають від нової хвилі військових злочинів та жорстокості, з якими на нашу землю прийшла армія росії.
Кількість жертв серед невинних дітей зростає і шокує. За даними Офісу Генерального прокурора, за сто днів війни загинула 261 дитина, 465 зазнали поранень. Ця статистика не враховує фактів, які відбуваються на тимчасово непідконтрольних Україні територіях, у місцях ведення активних військових дій.
Злочини проти дітей не повинні зійти з рук тим, хто їх коїть. Кожен буде притягнутий до відповідальності. Після перемоги України справедливість буде відновлено.
Не забудемо жодну жертву, не пробачимо ворогові, бережемо світлу пам’ять про кожну дитину.

Діти - це головна радість і надія для батьків. Вони справжнє майбутнє не тільки для держави, а й для всього світу.

Кінець навчального року – це завжди складний період для шкіл. Але і цього року останній дзвоник проходить в умовах війни…
Останній дзвоник пролунав для учнів по всій Україні. Щоправда, останній дзвоник, як і саме навчання, відбувся дистанційно.
Останній дзвоник… Яким трепетним і довгоочікуваним святом він був для кожного учня, а особливо для одинадцятикласників! На жаль, цього року ми знову відзначаємо цей день в особливий спосіб. Цей рік став особливим, цікавим, жахливим, нестерпним, несподіваним. Проте усі ми сьогодні перегортаємо ще одну сторінку шкільного літопису. Ще один навчальний рік позаду.

З метою відродження та розвитку національних військових традицій, ураховуючи важливу роль морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України у забезпеченні обороноздатності держави, і відповідно до статті 112 Конституції України, Указом в.о. Президента України № 352/2014 від 31 березня 2014 року в Україні було встановлено нове професійне військове свято - «День морської піхоти», яке щорічно відзначалося 16 листопада. Відповідно до Указу Президента України від 23 травня 2018 року №145/2018, Указ № 352 втратив чинність, а «День морської піхоти України», стали відзначати щороку 23 травня.
В цей День ми приєднуємося до привітань на адресу доблесних і вірних морських піхотинців України і бажаємо їм високого професіоналізму, міцного бойового духу, добрих перемог і нехай береже вас Господь!
Зі святом Вас і Ваші родини!

Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 792-УІІІ «Про визнання геноциду кримськотатарського народу» Верховна Рада України визнала депортацію кримських татар з Криму у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу.